Історія - це наше все!

/Files/images/svechka.gif

Люба школо! У звучанні цім
Злита радість і ясна засмута..
То твій досвід, твій ласкавий дім,
То жага у серці молодім
Не на день - на все життя набута!

Cело Первомайск – адміністративний цент Первомайської сільської Ради, розташовано в південно-західній частині Снігурівського району. Станом на 1 січня 1963 року налічувалося 197 дворів та 787 жителів. До складу сільської Ради, крім села Первомайське, входять ще такі села-хутори: Трудолюбывка, Васильки, Степове, Гуляй-Городок, Червона Зірка, Бурханівка, Зоря, Ярове, учгосп «Червоний агроном»(Світла дача) – 1113 дворів з числом жителів – 4868 чоловік. Станом на 1 січня 1990 року – 938 дворів з числом жителів – 2857 чоловік.

Село Первомайське – молоде, знаходиться в період формування. Територія сільської Ради перерізає штучна річка Вірьовчани.

/Files/images/IMG_20171102_084556.jpg






Мордухович Б.Н.
(одни із перших засновників села)
/Files/images/IMG_20171102_084647.jpgЛюбкіна Р.Л.
/Files/images/IMG_20171102_084705.jpg

Такі хати збудовані першими поселенцями (1926р.)

Віддаль до району – 30 км, найближча залізнична станція – Галаганівка, 15 км. Територія села Певомайське стала активно заселятися в 30-х роках.

Першими поселенцями були вихідці з центральних областей України (Чернігівська область – м. Козелець та з Поділля (эвреї та українці)).

У 1925 році на території нинішнього села Первомайське від ТЗУЄ (Товариство землекористування українських євреїв) появилося 9 чоловік, які й поклали початок освоєння земель та заснування села Первомайського, стара назва Ерштмайськ. Це були Морчухович Б.Н., Крачак М., Крачак Й., Молдавський І., Комаровський І. та інші.

/Files/images/IMG_20171102_084722.jpg

Добудова до клубу, який був побудований в
1928 р.

У цій добудові знаходилась сільська рада

В 1926 році в с. Ершмайск прибули сім’ї вище вказаних представників сімей. Поселення було невеликим. Хати глибокі. Частина з них колишні та нові володільці: Дарієнко М., Гордійчук З., Бірюк Н., Сич М., Найденко Л.С., Власенко О.Ф., Орлова Н., Морозова П., Жиденко Ф., Худенко М., Вихристерко М., Мордухович Ц., Чернець М., Добровольська З., Раковець Л., Савельєва К. Одночасно йшла забудова і верхньої вулиці, хати де живуть – Дишкант П., Гордійчук В., Кривошей К., Слюсар В, Гайдук Л.Л., Нагорна Н., Кузьомський А.Ю.

У 1928-30 роках було побудовано клуб ( де зараз Будинок культури), лікарня (де зараз амбулаторія), магазин, склад ( на нижній вулиці), аптека (де живе Найденко Л.С.), школа( де знаходиться бібліотека промтоварний магазин), трикотажна фабрика і пекарня на тому місці, де зараз садиба Василищина В., Редковця М. Завідувала фабрикою Крачак М. На фабриці працювало 20-25 робітників. А в перукарню здавали зерно, брали готовий хліб. Де сучасна конюшня, там була розташована мельниця, а конюшня була трохи вище, колодязь у центральній садибі був викопаний у 30-х роках. Вода була солона , воду брали із колодязя, який знаходиться із південної сторони села (де старий міст), викопаний. На тому місці де жила Бунчук Ольга Кіндратівна був піонерський клуб, у якому були різні музичні інструменти. На будівництво суду виділяло товариство на допомогу євреям, яке знаходилося в Америці і мало назву «Агронджойт». Суду переселенці виплачували 20 років.

/Files/images/IMG_20171102_084828.jpg

Землянка (1926р.)

/Files/images/IMG_20171102_084839.jpg

Нові будинки по вулиці Молодіжній (1987р.)

/Files/images/IMG_20171102_084854.jpg

Нові будинки по вулиці Молодіжній (1987р.)

Землю спочатку обробляли спільно. Утворили СОЗ. Спільно купляли коней, гарби, вирощували пшеницю, ячмінь. Потім купили молотарку, яка знаходилась в дворі Мордуховичів. Туди і звозили всі снопи, скирдували а потім молотили.

Землі були дуже хороші і були дуже великі урожаї. Трава була в ріст людини. Біля хат були великі городи (по гектару). Все було засаджено виноградниками. Наприклад, на городі Мордуховича було 1000 кущів винограду. На цих городах, що по балки родила картопля, кавуни, різна городина. Люди жили дружно, всім ділилися. А понад балкою, коли висихала річка, орали і садили городину і поливали вручну.

1 Травня, Жовтневі свята справляли разом. Обиралася жіноча рада , яка все організовувала. Мешканці села ставили столи в клубі, і всі разом святкували. Грав духовий оркестр, виступали мешканці села. Район спочатку був Калініндорфський, адесь перед війною став Снігурівським.

/Files/images/IMG_20171102_084907.jpg

Хорланка

/Files/images/IMG_20171102_085108.jpg

Хорланка

/Files/images/IMG_20171102_085115.jpg

Дишкант М.І.

читає гуморески

1 травня 1926 року с. Ерштмайськ стало адміністративним центром Ерштмайської сільської Ради ( до цього сільська рада знаходилася в селі Вавилово). До складу Ертмайської сільської ради входили села:

№ 13 – Найдорф

№ 14 – Розеновка

№ 16 -Найгейм

№ 17 – Калінінфельд

№ 18 – Найфельд

№ 37 – Фрайланд

№ 9 – Найвлик

№ 10 – Мерешинфельд

№ 11 - Зайгерфельд

№ 8 – Ерштмайск

В селах Ерштмайської сільської ради на 11. 1926 року числилося 2800 чоловік. В 1926 – 1927 роках селяни с. Ерштмайська обробляли 521 га землі, по с/ Раді – 3887 га. З тракторів було - два «Фортзони».

Газета «Красний Николаев» № 2657 писала: « В данный период задача обьединения и преобразования индивидуальных крестьянских хозяйств в крупные колхозы должна быть поставлена как основная задача партии на селе».

12 лютого 1929 року в с. Ерштмайськ організувався Ерштмайський Сіль КНС. В президіум сіль КНС були обрані Т.Т. Ваксман Я., Школьнік І., Мільман О. В цьому році в с. Ерштмайськ виникло Товариство по спільному обробітку землі ( ТЗОС). Першими членами ТЗОС були – Мордухович Н.Б., Крачак М., КрачаК Й., Молдавський І. та інші.

/Files/images/IMG_20171102_084928.jpg

Участь в районній
с/господарській виставці
(1956 р.)

Вітчизняна війна перервала мирну працю радянських людей. Німецькі варвари принесли жителям розорення і смерть. Більше 800 чоловік, не включаючи жінок і стариків було кинуто фашистськими людоїдами живцем в колодязь, який знаходиться за фермами. Збитки нанесені фашистськими варварами жителям Ерштмайської с/Ради виражаються в 5431804 крб.

14 березня 1944 року під ударами IV українського фронту німецько-фашистські війська були розгромлені, село визволене. Місцем боїв село не було. І зразу ж на загальних зборах колгоспників колгосп «Ерштмайський» був перейменований на колгосп ім.. Ватутіна.

25 квітня 1957 року колгосп ім.. Ватутіна був реорганізований у радгосп ім.. Ватутіна. Першим директором радгоспу був призначений головний агроном МТС Хаджинов Петро Васильович. На цій посаді він був до жовтня 1958 р.

Чумаченко – жовтень 1958 по жовтень 1965 р.

Нагорний В.С. з 1965р. по 1980р.

Бренюк – з 1980 р.

Бунчук С.В.

Ільницький М.І.

У 1961-1962 роках була збудована лікарня ( стаціонар – гол. лікар Літвінов).

1967 – аптека.

Починаючи з 1966 року активно забудовується середня вулиця, яку зараз називають Молодіжна.

Верхня вулиці – ім.. Леніна, нижня – вулиця Миру.

/Files/images/IMG_20171102_085153.jpg

Вулиця Молодіжна

У 1965 році побудований дитсадок. У 1964 році гуртожиток (коло лікарні). Їдальня – 1970 р. Нова школа – 1975 рік. Контора колгоспу, сільська Рада – 1976 р. Пошта, ощадкаса – 1984 р. Баня – 1982. Будинок культури – 1988 р. У 1977 році було побудовано чотирьохрядний корівник.

/Files/images/IMG_20171102_085056.jpg

Будинок культури

(1988 р.)

/Files/images/IMG_20171102_085129.jpg

Школа
(1955-1956 рр.)

/Files/images/IMG_20171102_085140.jpg

Нова школа (1974 р.)

/Files/images/IMG_20171102_085201.jpg

Відділення зв’язку

/Files/images/IMG_20171102_085209.jpg

Баня (1982 р.)

/Files/images/IMG_20171102_085244.jpg

Продмаг (1965 р.)

У радгоспі 6828 га землі, орної – 6008 га. Сільські бібліотеки нараховують – 13642 книги. Основний соціальний склад населення – робітники і трудова інтелігенція. Невпізнанно росте культура села і добробут селян. Квартири радіофіковані, в кожній є газова плита. Телевізорів – 280, автомашин – 42. Починають асфальтувати вулиці. 3 рази ходить автобус у Снігурівку. Звязане село автобусними маршрутами з Херсоном, Миколаєвом.

Історія села Першотравневого – це історія росту, історія піднесення матеріального і духовного рівня його жителів.

До складу Першотравневої с/Ради входять села і населені пункти: Трудолюбівка, Васильки, Г-Городок, Ч.-Зірка,Св.-Дача.

Букаловська Параска – медсестра.

Набутовський Ісаак – б\голова К-ПУ, замісник голови, бригадир 2-ї бригади.

Активісти-передовики с/г виробництва:

Гладун Григорій М. – бригадир

Любкін М.А. – замісник голови К-ПУ

Квас В.А. – механік

Шкарапута Праска – свинарка

Гладун Петро – зав.ОТФ.

Щербина Федір – бригадир 2 – ї бригади

Смотрицький І. – директор школи

Мороз Семен – бригадир тр. бригади

Власенко Олена – зав клуб

Смєліков Петро – тракторист

/Files/images/IMG_20171102_085221.jpg

Гараж на території колишньої МТС

/Files/images/IMG_20171102_085229.jpg

Гараж

/Files/images/IMG_20171102_085257.jpg

Зрошувальний агрегат

/Files/images/IMG_20171102_085002.jpg

Ветерани в день 30-річчя перемоги (1975 р.)

Багато хуторів вже нема. Люди переселилися у Першотравневе, Васильки, Трудолюбівку. У 1934 році люди почали насаджувати лісосмуги. Через землі нашого радгоспу висаджена пряма лісосмуга на Херсон. Її називають Красна Межа. За розповідями старожилів це колись була пряма дорога – орієнтир, якою ходили чумаки у Крим по сіль, і що ця дорога йшла на Кіровоград.

У 1950 році Головою об’єднаного колгоспу ім.. Ватутіна став Кіпер Іван Васильович. Це були дуже важкі роки. Будівельні роботи виконувалися найманими людьми, так як колгоспників не вистачало. У колгоспі було організовано виготовлення цементу, черепиці і навіть шиферу. Працювати головою колгоспу було дуже важко, приходилося працювати по 14-16 годин на добу. Партійна організація була мало чисельна, всього 8 чоловік.

Після війни приходилось землю копати лопатами, сіяти вручну, збирати косами, бо в артілі було 6 коней, косарка, самоскидка та інший дрібний реманент.

/Files/images/IMG_20171102_085028.jpg

Вечір дружби

/Files/images/IMG_20171102_085040.jpg

Студенти Львівського політехнічного інституту

У 1950 році була засуха і неврожай. У зимовий час абсолютно відсутні корма. У 1955-1966 році колгосп збирав по 40-48 ц. зернових з гектара. У 1957 році в колгоспі з’явилися спеціалісти – агроном і зоотехнік.

Дирекція радгоспу виявила крадіжку соломи, але було пізно, частина соломи була згодована, а частина захована або перероблена на полову. Весна врятувала наш колгосп. Підвищилась урожайність зернових, продуктивність тваринництва. На трудодень колгоспникам видавали по 3-4 кг. зерна і по 1-2 крб. Була хороша продуктивність свиней, настриг вовни.

Великі труднощі були з кадрами серед бригадирів і завідуючими фермами. Хочеться відмітити хорошу роботу бригадира першої польової бригади Гладуна Григорія Михайловича, Селіванова Іван і Голдун Петра.

Тільки в 1957 році в колгоспі появилися спеціалісти – агроном і зоотехнік. Голова колгоспу разом із бригадирами тракторних бригад весь час шукали нові методи обробки землі. Вони першими в районі запровадили оранку землі без перевершення пласту, дискували стерню.

Як наслідок цьому колгосп у 1956 році був учасником ВСГВ по урожайності зернових. У колгоспі появилися передові доярки, чабани, комбайнери, трактористи, свинарки. Любкін Н.А. та Квас В.А. були нагороджені орденами Леніна.

У колгоспі без спеціалістів проводилась селекційно-племінна робота ВРХ. Було закуплено 10 телиць червоної степової породи класу «Еліта», два бички цієї ж породи і один бик буро – латвійської породи. У цих досягненнях великою було заслуга замісника голови колгоспу Любкіна Н.А. Більше 30 років Любкін працював керуючим 3 відділку. Колгосп кожного року будував для переселенців 30-40 будинків. За ці роки було прийнято 126 сімей. Деякі з них залишилися назовсім, а деякі переселилися в інші області.

Худенко Мотря (1914рокуь народження) розповідає, що приїхала вона на 6 участок, де її сім’я побудувала землянку. А раніше там жив багатий поміщик Шакула . переселенці застали з маєтку тільки розвалини. Кожний участок-хутір мав свій порядковий номер. І зараз називають ще села за номерами.

Нарис з історії села Першотравневе склали Лазаренко П.Ф., Найденко П.Г., Павлюк Л.І.

Користувалися архівними матеріалами обкому партії, облархіву, краєзнавчого музею м. Миколаєва, розповідями односельчан:

Мордухович Ціля Наумівна – 1925 р. народження, батько якої був одним із перших засновників.

Любкін Н.А. – 1927 р. народження, місцевий житель.

Худенко Мотря Іванівна - 1914 р. народження, приїхала 1926 року.

Косей Кузьма – приїхав в 1952 р.

Гладун Тетяна – приїхала в 1932 році.

Генерал Ватутін Микола Федорович (пам’ятник )

Кiлькiсть переглядiв: 31

Коментарi